В ході суворої боротьби первісної людини за виживання як з природою, так і з іншими людьми, склалася універсальна формула: «свій - чужий», що визначила неминучий розвиток культури війни - систему, яка використовує боротьбу за владу, цінності і ресурси із застосуванням методів погроз і насильства, воєн, нехтування принципами справедливості та рівності людей. 

В історії людства нетерпимість, яка породжена формулою «свій-чужий», була присутня завжди. Сучасні дослідники сходяться на думці, що первісна культура й не могла сформуватися і існувати без образу ворога, тому що це спонукало людей об'єднуватися, формувати колективи та громади перед небезпекою. 

Сьогодні, коли у світі розгортаються нові численні конфлікти, важливо відзначити й позитивний бік протиставлення «свій - чужий». Адже у світі завжди були і, мабуть, ще тривалий час будуть співіснувати «свої» і «чужі». І це дуже добре, тому що чим різноманітніший наш світ, тим він багатший, тим більше у нього шансів вижити, спираючись на досвід і культури різних народів. 

Якщо це правильно, тоді важливо виховати в молодій людині нове ставлення до «чужого». Регіональне розмаїття України, поява в результаті збройного конфлікту на Донбасі й анексії Криму нової категорії людей - внутрішньо переміщених осіб, різна історична свідомість, орієнтація на різні культурні та цивілізаційні моделі розвитку держави, різне бачення майбутнього – все це є одним із найбільших викликів, що стоять перед суспільством, у якому ростуть наші діти. Тому такі цінності, як солідарність, відкритість, розуміння по відношенню до інших людей та іншого світосприйняття на основі почуття безпеки у своїй власній ідентичності, розуміння фундаментальних принципів толерантності, сьогодні стають фундаментом, на якому будуються мирні взаємини як у школі, так і на рівні громади.